Вплив мелоксикаму та кріоконсервованого екстракту плаценти на секреторну активність шлунка в експерименті

Abstract

Відомо, що при прийомі нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) пригнічується продукція гастропротективних простагландинів, що призводить до гіперсекреції та підвищення ацидопептичної активності шлункового соку, зростання його агресивних властивостей, ослаблення захисних механізмів та пошкодження слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки [Циммерман Я.С., 2018]. Мета. Оцінити вплив мелоксикаму (МКС) та його нарізного введення з кріоконсервованим екстрактом плаценти (КЕП) на стан секреторної активності шлунка у щурів. Матеріали та методи. Шлункову секрецію вивчали за методикою Shay H. A. (1945 р.) [Shay H. А., 1945; Santhosh S., 2006]. Після лапаротомії по білій лінії живота наркотизованим щурам накладали лігатуру на пілоричний сфінктер шлунка після чого через орогастральний зонд одразу вводили НПЗЗ та пошарово ушивали операційну рану. КЕП вводився за 60 хв. до проведення оперативного втручання. Через 4 години проводили релапаратомію під інгаляційним наркозом та накладали лігатуру на кардіальний сфінктер після чого тварин виводили з експерименту, проводили екстирпацію шлунка та збір його вмісту у пробірки [Крылова С. Г. , 2009; Пропіснова В. В., 2003]. Дослідження проведене на 28 щурах-самцях, розділених на 4 групи: І (негативний контроль) – щури (n=7), яким впродовж 5 днів перед лапаротомією внутрішньом’язово (в/м) вводили 0,9 % р-н NaCl (1 мл/100 г), а після – одноразово в/шл воду pro injectionibus; ІІ – щури (n=7), яким впродовж 5 днів перед лапаротомією в/м вводили КЕП (0,16 мл/кг), а після – одноразово внутрішньошлунково (в/шл) воду pro injectionibus; ІІІ – щури (n=7), яким впродовж 5 днів перед лапаротомією в/м вводили 0,9 % р-н NaCl (1 мл/100 г) та МКС (1,0 мг/кг) в/шл, а після – однарозово МКС (1,0 мг/кг) в/шл; ІV – щури (n=7), яким впродовж 5 днів перед лапаротомією в/м вводили КЕП (0,16 мл/кг) та МКС (1,0 мг/кг) в/шл, а після – однарозово МКС (1,0 мг/кг) в/шл. Інтенсивність шлункової секреції оцінювали за об’ємом шлункового соку в мл/100 г маси тіла тварини та загальною кислотністю. Кислотність (концентрацію вільної НСl) визначали титруванням за методикою Міхаеліса (нім. Leonor Michaelis) та виражали у мл 0,1 н розчину гідроксиду натрію (NaОH), необхідного для нейтралізації шлункового соку, в присутності індикаторів фенолфталеїну та бром тимолового синього [Долгов В.В., 2012; Мыш В.Г., 1987]. Загальну та вільну кислотність виражали числом мл 0,1н розчину гідроксиду натрію, необхідного для нейтралізації 100 мл шлункового соку. Зв`язану кислотність визначали за різницею між показниками загальної та вільної кислотності. Отримані дані представлено у вигляді Ме [LQ; UQ], де Ме – медіана, [LQ; UQ] – верхня межа нижнього (першого) квартиля (lower quartile – LQ) та нижня межа верхнього (третього) квартиля (upper quartile – UQ). Результати. Встановлено, що застосування МКС призводить до статистично вірогідного зростання об’єму секреції шлункового соку на 38,5 % відносно показників інтактних щурів та становив 1,8 [1,5; 1,9] мл/100 г маси тварин. Крім того введення МКС призвело до статистично вірогідного (р<0,05) зростання загальної кислотності на 8,5 %. Комбіноване застосування МЕЛ та КЕП призвело до нівелювання змін з боку шлункової секреції, індукованих мелоксикамом. Так об’єм шлункового соку знизився на 27,8% (р<0,05) відносно показників щурів, яким вводили тільки МКС. Крім того встановлено, що комбіноване застосування МКС та КЕП подібно до застосування КЕП без НПЗЗ, призвело до статистично вірогідного (р<0,05) зниження співвідношення «вільна / загальна кислотність» на 46,2% відносно показників тварин групи введення тільки МКС та становив відповідно 0,7 [0,7; 0,7]. Висновки. Комбіноване застосування мелоксикаму та кріоконсервованого екстракту призводить до нормалізації показників шлункової секреції у щурів, порівняно зі змінами на тлі введення мелоксикаму. Так об’єм шлункового соку знизився на 27,8% (р<0,05), а загальна кислотність на 6,8% відносно показників групи мелоксикаму.