Нові горизонти у застосуванні інгібіторів протонної помпи в онкологічній практиці

Abstract

Стійкість ракових клітин до радіаційного та хіміотерапевтичного лікування є основною клінічною проблемою, яка знижує ефективність вказаних методів лікування (Hebert K.A., 2021). Luciani F. та співав. дослідили чутливість 28 стійких до хіміотерапії ліній ракових клітин людини після попередньої їх обробки ІПП омепразолом та езомепразолом. Вони виявили, що попередня обробка ракових клітин ІПП призвела до виразного зниження величини половини максимальної інгібуючої концентрації (IC50) хіміотерапевтичних засобів – цисплатину, вінбластину та 5-фторурацилу порівняно з контролем без попереднього лікування ІПП. У низці досліджень продемонструвано значне покращення чутливості пухлинних клітин раку нирки, шлунка, стравоходу, аденокарциноми, остеосаркоми та лімфом, до протипухлинних препаратів після попереднього застосування ІПП (Spugnini E.P., 2011; Patel K.J.,2013; Huang S., 2013; Ferrari S., 2013; Pham N., 2019).

Наведені дані свідчать про потенційний вплив ІПП на ракові клітини – вказані засоби здатні впливати на інвазію, міграцію та адгезію ракових клітин. Інгібування цих процесів може сприяти зниженню поширення циркулюючих пухлинних клітин та запобігати метастазуванню. Крім того, ІПП можуть мати вплив на кисле мікрооточення пухлини. Вони можуть буферизувати кисле середовище, що є характерним для ракових клітин. Це може сприяти зниженню проліферації та виживання ракових клітин. Одна з додаткових можливостей ІПП полягає у їх впливі на поглинання хіміотерапевтичних препаратів пухлинними клітинами. Крім того ІПП можуть покращити доставку та концентрацію лікарських засобів у пухлинній тканині.