Вплив кріоекстракту плаценти на стан шлункової секреції після кріоваготомії

Abstract

Селективна проксимальна ваготомія проводиться при гастротомії з послідуючою пілоропластикою з приводу ВХ, ускладненої гострою кровотечею. На сьогодні існує ціла низка варіантів ваготомії, залежно від способу її виконання – кріоваготомія, трансгастральна, трансезофагеальна медикаментозна, ваготомія електромагнітним полем, лазерна та ін. Особливу увагу заслуговує саме методика селективної проксимальної кріоваготомії (СПКВ), техніку якої розроблено та впроваджено Інститутом проблем кріобіології і кріомедицини НАН України (проф. Є.Д. Хворостов, проф. Б.П. Сандомирський та ін.) у співдружності з клінічними науково-дослідними установами України та світу. Конкурентною особливістю СПКВ порівняно з іншими методиками ваготомії є збереження регенеративного потенціалу, що є необхідним для підтримки трофічного забезпечення слизової оболонки шлунка. Серед сучасних засобів, здатних стимулювати процеси регенерації, зокрема нервової тканини, нашу увагу привернув кріоконсервований екстракт плаценти (КЕП). Мета роботи. Охарактеризувати вплив кріоекстракту плаценти на стан шлункової секреції після селективної проксимальної кріоваготомії у щурів. Матеріали та методи. Селективну проксимальну кріоваготомію виконували шляхом часткової кріодеструкції переднього стовбуру черевного відділу n. vagus за допомогою дерматологічного кріоінструменту КД-3 та мідного аплікатору у формі незамкнутого на 2/3 кола з температурою робочої поверхні -120°С. Шлункову секрецію досліджували на 30 день після часткової кріодеструкції n. vagus на 28 щурах-самцях масою 200–220 г. Шлункову секрецію досліджували за методикою H.A. Shay Кислотність визначали шляхом титрування за L. Michaelis 0,1 N розчином NaОH. Результати. На 30 день після СПКВ у щурів відмічалось статистично вірогідне (р<0,001) зниження загальної кислотності шлункового соку на 33,7% та зниження (р<0,01) рівня вільної кислотності у 4,1 рази відносно показників інтактних тварин. Це призвело до статистично вірогідного (р<0,001) зниження співвідношення «вільна/зв’язана кислотність» у 4,7 рази відносно показників інтактних тварин. Введення КЕП після СПКВ призвело до статистично вірогідно (р<0,001) зниження загальної кислотності на 24,2% та статистично вірогідного (р<0,001) зниження рівня вільної кислотності на 48,7% порівняно з показниками інтактних щурів. Це призвело до статистично вірогідного (р<0,001) зниження співвідношення «вільна/зв’язана кислотність» лише у 2 рази порівняно з показником інтактних тварин (1,4±0,03) та у 2,3 рази перевищувало аналогічне співвідношення як на тлі застосування езомепразолу, так й після СПКВ. Висновки. Застосування КЕП сприяло частковій регенерації n. vagus на що вказувало зростання рівня загальної кислотності до 104,1±4,7 ум. од. та статистично вірогідне (р<0,001) зниження співвідношення «вільна/зв’язана кислотність» у 2 рази порівняно з показником інтактних тварин.