Гендерний детермінізм впливу кріоекстракту плаценти на гепатотропні ефекти езомепразолу, кларитроміцину та метронідазолу при хронічному ураженні печінки

Abstract

Сучасні схеми ерадикації інфекції Helicobacter pylori містять препарати вісмуту, інгібітори протонної помпи та комбінацію 2–3 антибактеріальних препаратів. Безконтрольне використання антибактеріальних засобів у складі ерадикаційних схем, збільшує ризик розвитку їх небажаних лікарських реакцій, зокрема – гепатотоксичності. У якості засобу з потенційно гепатозахисною активністю нашу увагу привернув кріоекстракт плаценти. Мета роботи. Охарактеризувати гендерні аспекти гепатотропної дії кріоекстракту плаценти при тетрахлорметановому гепатиті з фоновим етанол-індукованим цирозом та ураженні печінки противиразковими засобами. Матеріали та методи. Дослідження проведені на 112 самцях та самицях щурів. Тетрахлорметановий гепатит з фоновим етанол-індукованим цирозом печінки відтворювали шляхом введення олійного розчину CCl4 в комбінації з 5,0 % розчином етанолу впродовж 45 днів. Модуляцію вмісту статевих гормонів досягали хірургічною оварі- або тестектомією. Результати та обговорення. Введення езомепразолу, кларитроміцину та метронідазолу при хронічному ураженні печінки у тварин без зміни гормонального статусу призвело до статистично вірогідно (р=0,01) більшого на 27,6% підвищення рівня білірубіну у гомогенатах тканин печінки у щурів-самиць (78,7±4,5 ммоль/л) ніж у самців. Найбільше зниження вмісту білірубіну (41,7%, р<0,001) при застосування кріоекстракту плаценти відзначене у кастрованих щурів-самиць зі змодельованим тетрахлорметоновим гепатитом з фоновим етанол-індукованим цирозом печінки, яким вводили противиразкові засоби. Висновки. Введення кріоекстракту плаценти чинить виразну гепатозахисну дію у тварин обох статей. У щурів-самців без зміни гормонального статусу зі змодельованим ураженням печінки та введенням противиразкових препаратів терапія кріоекстрактом плаценти була ефективнішою ніж у щурів самиць, на що вказувало більше у 1,6 рази зниження вмісту білірубіну у гомогенатах печінки щурів-самців (43,1%, р<0,001) ніж у самиць (27,4%, р<0,01).