Характеристика впливу кріоекстракту плаценти на гепатотропні ефекти езомепразолу, кларитроміцину та метронідазолу

Abstract

На сьогоднішній день ерадикація інфекції Helicobacter pylori є основним патогенетичним лікуванням виразкової хвороби (ВХ) та хронічного артрофічного гастриту. Міжнародновизнані підходи до діагностики та засади фармакотерапії ВХ оновлюються кожні 5 років, що знаходить своє відображення у положеннях Маастрихтського консенсусу (Маастрихт-І (1996 р.), Маастрихт-ІІ (2000 р.) Маастрихт-ІІІ (2005 р.), Маастрихт-ІV (2010 р.), Маастрихт-V (2016 р.), Маастрихт-VІ (2022 р.)). Сучасні схеми ерадикації інфекції Helicobacter pylori містять препарати вісмуту, інгібітори протонної помпи та комбінацію 2–3 антибактеріальних препаратів. Безконтрольне використання антибактеріальних засобів у складі ерадикаційних схем, збільшує ризик розвитку їх небажаних лікарських реакцій, зокрема – гепатотоксичності. У якості засобу з потенційно гепатозахисною активністю нашу увагу привернув кріоекстракт плаценти. Мета роботи. Охарактеризувати гендерні аспекти гепатотропної дії кріоекстракту плаценти при тетрахлорметановому гепатиті з фоновим етанол-індукованим цирозом та ураженні печінки противиразковими засобами. Матеріали та методи. Дослідження проведені на 112 самцях та самицях щурів. Тетрахлорметановий гепатит з фоновим етанол-індукованим цирозом печінки відтворювали шляхом введення олійного розчину CCl4 в комбінації з 5,0 % розчином етанолу впродовж 45 днів. Модуляцію вмісту статевих гормонів досягали хірургічною оварі- або тестектомією. Вміст загального білірубіну визначали спектрофотометрично за реакцією діазофенілсульфонової кислоти з білірубіном. При внесенні кофеїнового реактиву непрямий білірубін переходить в розчинний стан та з сумішшю діазореактивів дає рожево-фіолетове забарвлення. За інтенсивністю забарвлення визначали концентрацію загального білірубіну. Інтенсивність забарвлення визначали за світлопоглинанням при довжині хвилі λ = 500–560 нм. Результати та обговорення. Введення езомепразолу, кларитроміцину та метронідазолу при хронічному ураженні печінки у тварин без зміни гормонального статусу призвело до статистично вірогідно (р=0,01) більшого на 27,6% підвищення рівня білірубіну у гомогенатах тканин печінки у щурів-самиць (78,7±4,5 ммоль/л) ніж у самців. Найбільше зниження вмісту білірубіну (41,7%, р<0,001) при застосування кріоекстракту плаценти відзначене у кастрованих щурів-самиць зі змодельованим тетрахлорметоновим гепатитом з фоновим етанол-індукованим цирозом печінки, яким вводили противиразкові засоби. Висновки. Введення кріоекстракту плаценти чинить виразну гепатозахисну дію у тварин обох статей. У щурів-самців без зміни гормонального статусу зі змодельованим ураженням печінки та введенням противиразкових препаратів терапія кріоекстрактом плаценти була ефективнішою ніж у щурів самиць, на що вказувало більше у 1,6 рази зниження вмісту білірубіну у гомогенатах печінки щурів-самців (43,1%, р<0,001) ніж у самиць (27,4%, р<0,01).