Електропровідність шкірних покривів у хворих на рак грудної залози як прогностичний маркер розвитку ускладнень променевої терапії

Abstract

Променева терапія (ПТ) належить до основних методів лікування хворих на рак грудної залози (РГЗ). Ефективна ПТ передбачає використання досить високих доз опромінення, що зумовлює успіх комплексного лікування. У свою чергу, актуальною проблемою ПТ досі залишаються несприятливі наслідки лікування, зокрема променеві ускладнення (ПУ). Особливо важливе значення має пошук прогностичних маркерів розвитку ПУ для їх раннього виявлення та профілактики.

Мета роботи – охарактеризувати зміни електропровідності шкірних покривів у хворих на РГЗ з підвищеним ризиком ПУ.

Матеріали та методи. Дослідження проведене на базі клініки Державної установи «Інститут медичної радіології та онкології ім. С. П. Григор’єва НАМН України». Для вивчення електропровідності шкірних покривів обрано 16 хворих на РГЗ з підвищеним ризиком ПУ, середнім віком 53,8±3,7 (95%ДІ: 46,6–61,0) роки. Дослідження електропровідності тканин проводили вимірюючи показники: модуль комплексного опору, аргумент комплексного опору, повний активний електричний опір та електричну ємність.

Результати та їх обговорення. Проведене дослідження показало, що у хворих на РГЗ групи підвищеного ризику ПУ, під час проведення ПТ відмічалось зниження показника повного комплексного опору тканин. Модуль комплексного опору в точці аускультації мітрального клапана серця знизився лише на 6,8% (р > 0,05), в той час як в точках аускультації аортального, клапана легеневої артерії та тристулкового клапанів зазначений показник статистично вірогідно (р < 0,05) знизився за 27,0%; 26,2% та 33,0% відповідно відносно вихідних показників до ПТ. Встановлено, що найвиразніші зміни з боку ємкомсті електропровідності шкірних покривів у хворих на РГЗ групи ризику ПУ відмічені в точках проекції тристулкового клапана та клапана легеневої артерії, де вказані показники статистично вірогідно (р < 0,05) збільшились відповідно на 41,1% та 34,2% відносно вихідних показників до ПТ і становили відповідіно 9,8±0,89 пФ та 9,8±0,88 пФ.

Висновки. У хворих на РГЗ групи ризику ПУ відмічено статистично вірогідне зниження (р < 0,05) значення модуля комплексного електричного опору в середньому на 23,3% та статистично вірогідне зростання (р < 0,05) ємності електропровідності тканини в середньому на 29,8% відносно вихідних показників в динаміці ПТ. Зростання електричної ємності електропровідності шкірних покривів у хворих на РГЗ ймовірно обумовлене збільшенням площі мембран після опромінення, адже ємність конденсатора прямо пропорційна їх площі, яка ймовірно збільшується за рахунок пошкоджуючої дії іонізуючого опромінення на клітинному рівні.