Оцінка виразності цитопротективної дії кріоекстракту плаценти на моделі хронічної оцтовокислої виразки шлунка

Abstract

Добре відомо, що виразкова хвороба є хронічним поліетіологічним захворюванням, патологічний ґенез якого обумовлений дисбалансом між факторами агресії та факторами захисту слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки (Маєв І.В., 2022). Незважаючи на суттєві успіхи, досягнуті у стратегіях профілактики цього захворювання, виразкова хвороба залишається однією з найпоширеніших патологій верхніх відділів шлунково кишкового тракту, схильною до розвитку ускладнень (Сабадишин Р.О., 2021; Михайленко А.А., 2022; Bereda G., 2022). На жаль, існуючі на сьогодні схеми лікування виразкової хвороби, орієнтовані на ключові патогенетичні механізми, не враховують індивідуальні адаптаційні та трофологічні особливості пацієнтів. У якості перспективного противиразкового засобу нашу увагу привернув вітчизняний біотехнологічний препарат (Holtsev A.N., 2013) – кріоекстракт плаценти (КЕП).

Мета. Оцінити виразність цитопротективної дії кріоекстракту плаценти на моделі хронічної оцтовокислої виразки шлунка у щурів за даними макроскопічного дослідження.

Матеріали та методи дослідження. Дослідження проведене на 28 щурах-самцях масою 200–220 г., рандомізованих на чотири групи: І – інтактні щури (n=7), ІІ (контроль) – щури з модельною патологією (ураження шлунка оцтовою кислотою) без лікування (n=7), ІІІ – щури (n=7) з оцтовокислою виразкою шлунка, яким вводили КЕП (0,16 мл/кг маси тіла, внутрішньом’язово (Гладких Ф.В. та співав., 2021)), ІV – щури (n=7) з оцтовокислою виразкою шлунка, яким вводили езомепразол (50 мг/кг, внутрішньошлунково). Оцтовокислу виразку шлунка моделювали під інгаляційним наркозом шляхом введення 0,05 мл 30,0% розчину оцтової кислоти субсерозно у стінку шлунка (Стефанов О.В., 2001). Відомо, що введення оцтової кислоти призводить до формування виразкового дефекту шлунка через 24 год., на 3 добу утворюється кратероподібна виразка з грануляційним валом, а на 12–15 день відбувається рубцювання (Стефанов О.В., 2001). Тварин виводили з експерименту через 10 днів після введення розчину оцтової кислоти. КЕП та езомепразол застосовували у лікувальному режимі – 1 раз на день через день (5 введень) після моделювання виразки.

Вплив досліджуваних лікарських засобів на стан шлунка оцінювали макроскопічно за наступними критеріями: наявність ерозій та гемограгій, гіперемія, набряк та порушення складчастості слизової оболонки. Для кожної групи проводили розрахунок відсоткового складу піддослідних тварин за вказаними ознаками та середнє значення їх виразності, яку оцінювали за бальною шкалою: 0 балів – ознака відсутня; 1 бал – ознака слабко виражена; 2 бали – ознака виражена помірно; 3 бали – ознака добре виражена. Крім того проводили оцінку стану СОШ за бальною шкалою Яковлевої Л.В. (Яковлева Л.В., 2001; Гладких Ф.В. та співав., 2018). Розраховували інтегральний показник стану СОШ – виразовий індекс (ВІ). Цифрові данні у разі нормального розподілу величин наведені у вигляді “M ± m” (M ± SE), де M – середнє арифметичне значення, m (SE) – стандартна похибка середнього арифметичного або М (95 % ДІ: 5% – 95 %), де 95 % ДІ: – 95 % довірчий інтервал (Confidence interval – СІ).

Результати та їх обговорення. Проведене дослідження показало, що введення оцтової кислоти призвело до ураження шлунка у 100% щурів, а середній бал за шкалою Яковлевої Л.В. становив 4,3±0,29 (95% ДІ: 3,7–4,8).

Введення КЕП, як і введення референс-препарату езомепразолу не призвело до повного нівелювання ульцерогенного впливу екзогенного хімічного чинника, проте ослабили його пошкоджуючу дію на СОШ. Так у щурів, яким вводили КЕП ВІ статистично вірогідно (р<0,05) знизився на 30,0% та становив відповідно 3,0. Ерозії та геморагії СОШ відмічені лише у 42,9% тварин, яким вводили КЕП, в той час як у нелікованих тварин ці зміни спостерігались у 100% щурів.

На тлі застосування референс-препарату езомепразолу ВІ становив 2,3. Варто зазначити, що на тлі введення езомепразолу у 71,4% відмічено здуття шлунка, чого не спостерігалось у щурів інших груп.

Висновки. КЕП притаманна цитопротективна дія на слизову оболонку шлунка на тлі оцтовокислого ураження. На це вказувало статистично вірогідне (р<0,05) зниження виразкового індексу на 30,0% відносно показників нелікованих тварин.