Abstract:
Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) належать до засобів симптоматичного лікування больового синдрому та запальних процесів різної етіології, зокрема при ураженнях опорно-рухового апарату, лихоманці, для профілактики тромбозів тощо. Водночас для цих препаратів характерні досить часті побічні ефекти [Панчишин Ю.М. та співав., 2014]. Одним з найбільш відомих представників класу НПЗЗ є ібупрофен, який успішно застосовується в клінічній практиці більше 50 років у безрецептурному відпуску [Морозова Т.Е., 2013].
Мета дослідження: охарактеризувати вплив кріоконсервованого екстракту плаценти (КЕП) на антиноцицептивну активність ібупрофену на моделі вісцерального болю у мишей.
Матеріали і методи. Антиноцицептивну активність вивчали на моделі вісцерального болю, індукованого оцтовою кислотою. Мишей (28 особин) розділили на 4 групи: І (контроль) – миші (n = 7) з оцтовокислими корчами, яким внутрішньом’язово (в/м) вводили 0,9 % р-н NaCl (0,1 мл / 10 г маси тіла) та внутрішньошлунково (в/шл) воду pro injectionibus (ПАТ «Галичфарм», Україна) з розрахунку 0,1 мл / 10 г маси тіла, ІІ – миші (n = 7) з оцтовокислими корчами, яким в/м вводили КЕП (0,14 мл/кг маси тіла) та воду pro injectionibus (0,1 мл / 10 г маси тіла, в/шл), ІІІ – миші (n = 7) з оцтовокислими корчами, яким в/м вводили 0,9 % р-н NaCl (0,1 мл / 10 г маси тіла) та ібупрофен (170 мг/кг, в/шл), ІV – миші (n = 7) з оцтовокислими корчами, яким в/м вводили та КЕП (0,14 мл/кг маси тіла) та ібупрофен (170 мг/кг, в/шл) [Сигидин Я.А., 1988].
Вісцеральні больові відчуття викликали внутрішньоочеревинним (в/о) введенням хімічного подразника – 0,75 % р-ну оцтової кислоти (пусковим моментом виступає білкова деструкція мембран) із розрахунку 0,1 мл / 10 г маси тіла вводили через 60 хв [Стефанов О.В., 2001; Beskhmelnitsyna E.A., 2019] після в/шл введення НПЗЗ (ібупрофен). КЕП (0,16 мл/кг) вводили в/м за 60 хв до НПЗЗ. Введення р-ну оцтової кислоти сприяє загальній активації ноцицептивної системи та місцевому вивільненню брадикініну, гістаміну, серотоніну, простагландинів та лейкотриєнів [Стефанов О.В., 2001], яке призводить до розвитку больових поведінкових реакцій, які проявлялись у вигляді характерних торсійних реакцій (больових «корчів») − бокових згинань тулуба, витягувань задніх кінцівок та прогинанням спини, тертя животом по підлозі, вилизувань живота, мимовільних скорочень черевних м’язів живота, які чергуються з із їх розслаблення. Впродовж 20 хв після в/о введення оцтової кислоти підраховували кількість корчів. Антиноцицептивну активнсть визначали як співвідношення кількості корчів у дослідній та контрольній групах тварин.
Результати дослідження. Дослідження показало, що в/о введення 0,75 % р-ну оцтової кислоти призводить до розвитку 35,6±1,5 корчів впродовж 20 хв. Застосування КЕП не призвело до суттєвого зниження кількості корчів, що вказує на відсутність власної антиноцицептивної активності у досліджуваного екстракту.
Застосування ібупрофену призвело до статистично вірогідного (р<0,001) зниження кількості оцтових корчів на 36,9 % відносно показників мишей контрольної групи. На тлі комбінованого застосування ібупрофену та КЕП відмічено статистично вірогідне (р<0,05) відносно показників тварин контрольної групи зниження кількості корчів на 43,4 %, проте різниця з групою монотерапії ібупрофеном рівня статистичної вірогідності не досягла (р = 0,16).
Висновки. Антиноцицептивна активність ібупрофену становить 37,1 %(р<0,05), кріоекстракту плаценти – 9,8 % (р>0,05), комбінованого застосування вказаного НПЗЗ та досліджуваного кріокстракту – 43,5 % (р>0,05).