Оцінка кардіопротектроної дії 1-(1-адамантил-1-етокси)-3-(N-метил морфоліній)-2-пропанол йодиду (ЮК-76) в умовах експериментального адреналінового ушкодження міокарду

Abstract

Дослідження проведене на 60 нелінійних щурах обох статей, розділених на 4 групи: І група (n=15) – інтактні щури; ІІ група (n=15) – щурі з експериментальною ішемією міокарду (ЕІМ) без лікування (контроль); ІІІ група (n=15) – щурі з ЕІМ, ліковані кордароном (10 мг/кг, внутрішньоочеревинно (в/о)); ІV група (n=15) – щурі з ЕІМ, ліковані сполукою ЮК-76 (10 мг/кг, в/о). ЕІС моделювали за методикою Лєбєдєвої Т. А. (Маркова О.О., 1998 р.) шляхом одноразового внутрішньом’язового введення 0,18% розчину адреналіну тартрату (ТОВ "ФК "Здоров’я", м. Харків) в дозі 1 мг/кг маси тіла. Дози кордарону (10 мг/кг, ТОВ «Санофі-Авентіс Україна», м. Київ) та сполуки ЮК-76 (10 мг/кг) були запозичені з літератури. Тварини контрольної групи отримували еквіоб’ємну кількість 0,9% розчину натрію хлориду (NaCl, ПАТ «Галичфарм», м. Львів). Біохімічні дослідження виконані в науково-дослідній клініко-діагностичній лабораторії Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, сертифікованої МОЗ України (свідоцтво МОЗ України про переатестацію № 049/15 від 02.03.2015 р.). Видалене з грудної порожнини тварин серце відмивали від крові охолодженим 1,15% ізотонічним розчином калію хлориду та висушували фільтрувальним папером. Тканини серця гомогенізували при 3000 об/хв (тефлон-скло) в середовищі 1,15% розчину калію хлориду у співвідношенні 1:10 (маса/об’єм) при температурі 4-6oC. Гомогенат центрифугували 30 хв при 600 g, відбирали аліквоти постядерного супернатанту в мікропробірки «Ерpendorf» і до проведення досліджень зберігали при температурі -20оС. Активність аспартатамінотрасферази (АСТ, КФ 2.6.1.1) в сироватці крові визначали методом Райтмана-Френкеля за утворенням гідразонів піровиноградної кислоти в лужному середовищі за набором «АСТ» (Філісіт-Діагностика, Україна). Активність креатинфосфокінази (КФК, КФ 2.7.3.2) в сироватці крові визначали спектрофотометричним методом за швидкістю утворення НАДФН за набором «Креатинкіназа-кін.» (СпайнЛаб, Україна). Для визначення рівня аденілових нуклеотидів проводили десмоліз тканини серця 30% розчином КОН із додаванням етилового спирту. Проби центрифугували 25 хв. при 1000 g. Вміст аденілових нуклеотидів визначали в депротеїнізованому трихлороцтовому супернатанті тканин серця 1:10 (10% розчин трихлороцтової кислоти) хроматографічним методом на пластинах «Silufol» [Прохорова М. И., 1982]. Проведене дослідження показало, що в крові нелікованих (контрольних) щурів з експериментальною адреналіновою ішемією серця мало місце значне зростання активності КФК. Це особливо було помітно на 2 добу експерименту, коли показники активності КФК вірогідно збільшилися у 3,7 рази відносно здорових тварин становили в середньому 263,5 Од/л проти 67,8 Од/л в контролі. Введення щурам з ЕІМ сполуки ЮК-76 подібно до кордарону супроводжувалось на 2 добу експерименту зниженням величини показника КФК приблизно в однаковій мірі під дією ЮК-76 на 45,0% під впливом кордарону на 50,0%. Пр цьому у нелікованих щурів активність КФК на тлі обох досліджуваних речовин на 2 добу досліду було удвічі вище від показників здорових тварин. На 8 добу спостереження зміни активості КФК зберігали зазначену спрямованість і на тлі дії ЮК-76, як і кордарону, сягали рівня здорових щурів. Те ж саме стосується і показника АСТ. Із даного рис. видно, що у нелікованих (контрольних) щурів з ЕІМ на 2 добу експерименту активність АСТ збільшилась у 2 рази відносно здорових і становила 79,4 мкмоль/хв×л проти 37,3 мкмоль/хв×л у інтактних щурів. Під дією ЮК-76, так само як і кордарону, в даний період досліду показник активності АСТ вірогідно зменшувався, але не досягав рівня здорових тварин. На 8 добу експерименту активність АСТ у контрольних щурів ще залишилася підвищеною, а під впливом обох досліджуваних речовин активність АСТ нормалізувалась і досягла рівня здорових щурів. Характеризуючи результати проведеного дослідження можна зазначити, що на тлі одноразового в/м введення щурам адреналіну тартрату в дозі 1мг/кг має місце значне (особливо на 2 добу спостереження) зростання активності КФК та АСТ в плазмі крові, що згідно з даними літератури свідчать про ішемічне ушкодження міокарду. Це супроводжувалося загибеллю 6 із 15 тобто (40,0%) нелікованих тварин у першу годину експерименту. На 8 добу активність обох маркерів ішемічного пошкодження серця наближалося до норми. Сполука ЮК-76 так само, як і кордарон, здатна вірогідно гальмувати зростання активності маркерів ішемічного пошкодження міокарда КФК та АСТ, що особливо помітно на 2 добу досліду. Це узгоджувалось із зниженням показника летальності. Результати дослідження засвідчили, що введення адреналіну викликало значні порушення енергетичного обміну в міокарді щурів у різні терміни експерименту. Так, на 2-у добу (гострий період) у щурів групи контролю реєструвались значний дисбаланс в системі аденілових нуклеотидів в міокарді: вміст АТФ був нижчим на 62,9%, в той час як вміст АДФ та АМФ був вищим на 65,4 та 117,5% порівняно з інтактними тваринами. Виявлені зміни свідчать про розвиток мітохондріальної дисфункції із пригніченням окисного фосфорилування та його супряження з тканинним диханням в міокарді щурів за умов ЕІМ. Станом на 8-у добу ЕІМ у щурів групи контролю ознаки енергодефіциту залишались досить виразними: вміст АТФ був на 53,7% меншим, а вміст АДФ та АМФ, відповідно, вищим на 87,6 та 103,1%, ніж у інтактних тварин. ЕІМ асоціювалось із значним падінням енергетичного заряду серцевого м’язу у різні терміни експерименту: в групі контролю цей показник був вірогідно нижчим на 34,1 та 28,5% станом на 2-у та 8-у добу, ніж у інтактних щурів. Застосування кордарону стримувало формування дисбалансу аденілових нуклеотидів в серцевому м’язі щурів за умов ЕІМ: станом на 2-у добу вміст міокардиального АТФ виявився вірогідно вищим на 50,0%, а АДФ та АМФ, навпаки, меншим на 26,2 та 22,4%, ніж у тварин групи контролю. Застосування кордарону покращувало процеси окисного фосфорилування в міокарді і при подальшому спостереженні: станом на 8-у добу у щурів в групі «ЕІМ + кордарон» вміст АТФ був вищим на 29,2%, а вміст АДФ та АМФ – нижчим на 35,5 та 23,0%, ніж в групі контролю. Введення сполуки ЮК-76 також вірогідно стримувало розвиток гіпоенергетичного стану за умов ЕІМ і за ефективністю не поступалось застосуванню кордарону. Так, у щурів в групі «ЕІМ+ЮК-76» станом на 2-у та 8-у добу міокардиальний вміст АТФ був вищим на 73,6 та 72,5%, а вміст АДФ був нижчим на 30,2 та 52,8%, а АМФ – на 29,9 та 43,3%, відповідно, ніж у щурів групи контролю. Введення сполуки ЮК-76 та кордарону викликало майже еквівалентне підвищення (на 29,0% та 21,0%) енергетичного заряду в міокарді станом на 2-у добу за ЕІМ. Станом на 8-у добу приріст енергетичного заряду в групі «ЕІМ+ЮК-76» був більш виразним, ніж в групі «ЕІМ+ кордарон» – 33,3% проти 15,3%, відповідно. Таким чином, сполука ПК-66 ефективно покращує функціональний стан мітохондрій і за здатністю коригувати вміст аденілових нуклеотидів в міокарді не поступається кордарону у гострому і, особливо, у підгострому періоді ЕІМ.