Підвищення ефективності анальгезії при експериментальному ревматоїдному артриті шляхом комбінування нестероїдних протизапальних препаратів із безклітинними кріоконсервованими біологічними засобами

Abstract

Хронічний біль при ревматоїдному артриті залишається клінічно значущою проблемою навіть за умов ефективного контролю запалення. Тривале застосування нестероїдних протизапальних препаратів обмежується ризиком системної токсичності, що зумовлює необхідність пошуку підходів для підвищення ефективності анальгезії без ескалації фармакологічного навантаження.

Мета роботи – провести порівняльну характеристику знеболюючої активності кеторолаку і німесуліду при ревматоїдному артриті за даними літератури та експериментально оцінити вплив безклітинних кріоконсервованих біологічних засобів на анальгетичну ефективність зазначених препаратів на моделі ад’ювантного артриту у щурів.

Матеріали та методи. Ад’ювантний артрит моделювали у щурів-самців шляхом введення повного ад’юванта Фрейнда. Лікування проводили з 14-ї по 28-му добу кеторолаком, німесулідом, а також у комбінації з кріоекстрактом плаценти або кондиціонованим середовищем мезенхімальних стовбурових клітин. Анальгетичну активність оцінювали за порогом больової чутливості при механічному подразненні. Статистичну значущість визначали за стандартними параметричними та непараметричними методами.

Результати та їх обговорення. Ад’ювантний артрит супроводжувався розвитком вираженої гіпералгезії зі зниженням порогу больової чутливості на чотирнадцяту добу на 50,9% порівняно з інтактними тваринами (p<0,01). На двадцять восьму добу без лікування показник залишався зниженим на 42,5% (p<0,01). Німесулід у вигляді монотерапії не забезпечував достовірного знеболення: поріг больової чутливості перевищував контроль лише на 4,1% (p=0,5). Комбінація німесуліду з кріоекстрактом плаценти зумовлювала відтерміноване підвищення порогу больової чутливості на 17,2% порівняно з контролем (p<0,001). Кеторолак демонстрував виражений анальгетичний ефект у пізні строки, а його поєднання з кондиціонованим середовищем мезенхімальних стовбурових клітин забезпечувало максимальне підвищення порогу больової чутливості на 103,1% відносно контролю (p<0,001).

Висновки. Комбінування нестероїдних протизапальних препаратів із безклітинними кріоконсервованими біологічними засобами суттєво підвищує ефективність анальгезії при експериментальному ревматоїдному артриті та є перспективним мультимодальним підходом до контролю хронічного болю.