Синергія інгібіції ЦОГ-2 та центральної модуляції в експерименті: ад’ювантні стратегії для парекоксибу натрію

Abstract

Нестероїдні протизапальні препарати вважаються одним з головних компонентів мультимодальної аналгезії. Парекоксиб натрію, як парентеральний селективний інгібітор ЦОГ-2, забезпечує швидкий початок дії, однак його ефект може бути недостатнім при вираженій ноцицепції. Ад’ювантні анальгетики з центральними механізмами (α₂-агоністи, NMDA-антагоністи, модулятори α₂δ-субодиниці кальцієвих каналів, трициклічні антидепресанти) здатні потенціювати периферичну дію нестероїдних протизапальних препаратів. Мета роботи – оцінити вплив ад’ювантних анальгетиків різних фармакологічних груп на інтенсивність анальгетичного ефекту парекоксибу натрію в моделі гострого вісцерального болю. Матеріали та методи. Дослід виконано на мишах-самцях (n=56), рандомізованих на 8 груп по 7 особин. В якості моделі гострого вісцерального болю використали тест «оцтово-кислих корчів». Реєстрація кількості абдомінальних скорочень протягом 20 хв після введення 0,75% розчину оцтової кислоти внутрішньоочеревинно свідчила про вираженість больовомого синдрому у дослідних тварин. Результати та їх обговорення. Парекоксиб натрію при монотерапії зменшував число «корчів» на 33,2% проти контролю. Комбінація з ад’ювантними анальгетиками посилювала знеболюючий ефект. Різниця між монотерапією та комбінацією з габапентином, прегабаліном і амітриптиліном не досягала статистичної значущості. Найпотужніші ефекти реєструвались при комбінації з кетаміном – 48,9% (27,3±2,5; p=0,04 відносно монотерапії) та дексмедетомідином – 51,3% (26,0±1,7; p=0,01 відносно монотерапії). Висновки. Експериментально підтверджено, що додавання ад’ювантних анальгетиків різних фармакологічних груп до парекоксибу натрію підсилює його знеболювальну дію у моделі гострого вісцерального болю. Найвищу ефективність продемонстрували комбінації парекоксибу натрію з дексмедетомідином і кетаміном, ефект яких наближався до морфіну та свідчив про виражену синергію периферичної ЦОГ-2-блокади з центральною NMDA- або α₂-адренергічною модуляцією.