Роль протиревматичних препаратів, що модифікують перебіг захворювання, у реалізації стратегії «лікування до цільового результату» при ревматоїдному артриті

Abstract

Ревматоїдний артрит є хронічним системним аутоімунним захворюванням, яке залишається однією з провідних причин інвалідності у світі. Ефективне управління цією патологією потребує сучасного підходу, орієнтованого на раннє досягнення терапевтичних цілей, запобігання структурним ураженням суглобів та збереження функціональної активності пацієнтів. Стратегія лікування до цільового результату довела свою ефективність, але потребує глибокого розуміння ролі таргетних препаратів, що модифікують перебіг захворювання, серед яких ключове місце займають звичайні синтетичні (метотрексат, лефлуномід та ін.), біологічні (моноклональні антитіла, розчинні рецептори, блокатори рецепторів, протиклітинні антигени) та таргетні синтетичні (інгібітори Janus-кіназ) хворобомодифікуючі протиревматичні препарати.

Мета роботи – охарактеризувати роль протиревматичних препаратів, що модифікують перебіг захворювання, у реалізації стратегії «Treat-to-Target (Т2Т) – лікування до цільового результату» при ревматоїдному артриті.

Матеріали та методи дослідження. Виконано пошук та контент-аналіз публікацій за базами даних PubMed, ClinicalKey, Cochrane Library, eBook Business Collection, Google Scholar. Відібрано статті, що висвітлюють сучасні підходи до лікування ревматоїдного артриту, ефективність і безпеку різних груп протиревматичних засобів, а також результати застосування стратегії Treat-to-Target.

Результати. Звичайні синтетичні протиревматичні препарати залишаються основою терапії, з метотрексатом як препаратом першої лінії. Біологічні засоби та таргетні синтетичні протиревматичні препарати застосовуються для пацієнтів з рефрактерним перебігом захворювання або при непереносимості базисної терапії. Впровадження стратегії Treat-to-Target асоціюється з досягненням ремісії у більшості пацієнтів, уповільненням прогресування структурних змін та зниженням інвалідизації. Ефективність терапії залежить від регулярного моніторингу активності захворювання, своєчасної корекції лікування та залучення пацієнтів до процесу прийняття рішень. Проте барʼєрами до впровадження Т2Т є обмежені ресурси системи охорони здоровʼя, недостатня доступність інноваційних препаратів та потреба в покращенні комунікації між лікарем і пацієнтом.

Висновки. Стратегія Treat-to-Target, що передбачає індивідуалізацію лікування та комбіноване використання протиревматичних препаратів, є основою сучасного менеджменту ревматоїдного артриту. Її успішна реалізація потребує міждисциплінарної співпраці, доступності терапії та підвищення обізнаності пацієнтів про захворювання.