Короткий опис(реферат):
Гладких ФВ. Сучасні фармакотерапевтичні стратегії у лікуванні мігрені: від сигнальних шляхів кальцитонін-ген спорідненого пептиду (CGRP) до новітніх лікарських засобів. Психіатрія, неврологія та медична психологія. 2024;11(4):447–475. DOI: https://doi.org/10.26565/2312-5675-2024-26-10. Режим доступу: https://ukrmedsci.com/index.php/pnmp/article/view/110
Для цитування:
Мігрень є хронічним неврологічним захворюванням, яке значно знижує якість життя пацієнтів і є причиною значної інвалідизації. Лікування мігрені є складним і потребує індивідуального підходу через різноманітність клінічних проявів та резистентність до традиційної терапії. Одним з ключових аспектів етіопатогенезу мігрені є роль пептиду, пов’язаного з геном кальцитоніну (CGRP), що активно досліджується як важливий елемент у механізмі розвитку мігрені та в терапевтичних стратегіях.
Мета роботи – охарактеризувати cучасне уявлення про етіопатогенез та фармакотерапевтичні стратегії у лікуванні мігрені крізь призму ролі сигнальних шляхів пептиду, пов’язаного з геном кальцитоніну (CGRP – calcitonin gene-related peptide).
Матеріали та методи. Підбір публікацій виконано за базами даних PubMed, Clinical Key Elsevier, Cochrane Library та ін., у яких висвітлювались відомості про етіопатогенез та фармакотерапевтичні стратегії у лікуванні мігрені. Огляд підготовлено відповідно до ключових засад настанови PRISMA.
Результати та їх обговорення. Механізм розвитку мігрені тісно пов’язаний з активізацією тригеміноваскулярної системи та менінгеальної сенсорної системи. Центральним фактором у патогенезі мігрені є пептид CGRP, який відіграє важливу роль у розширенні кровоносних судин та активації болю. Огляд показав, що нові фармакологічні стратегії, зокрема моноклональні антитіла, спрямовані на CGRP або його рецептори, є перспективними у лікуванні мігрені. Протягом останніх років відзначається значний прогрес у застосуванні моноклональних антитіл, триптанів, антидепресантів, протиепілептичних засобів та гепантів для профілактики та лікування нападів мігрені, що значно покращує клінічні результати.
Висновки. Актуальність дослідження механізмів CGRP у патогенезі мігрені обґрунтовується новими підходами до фармакотерапії, зокрема використанням моноклональних антитіл та гепантів. Ці препарати показали високий терапевтичний ефект у пацієнтів з резистентною та хронічною мігренню. Перспективи подальших досліджень полягають у подальшому вивченні молекулярних механізмів та удосконаленні лікувальних стратегій, спрямованих на покращення якості життя пацієнтів.
