Оцінка гепатопротекторних властивостей безклітинних кріоконсервованих біологічних засобів за інтенсивністю цитолітичного синдрому

Abstract

Аутоімунний гепатит (АІГ) є хронічним імуноопосередкованим захворюванням печінки, яке, не отримавши належного лікування, може призвести до серйозних ускладнень, таких як цироз. Це захворювання часто має рецидивний характер з періодами загострення та ремісії, що ускладнює процес діагностики та вибір стратегії лікування. Іноді АІГ плутають з токсичним ураженням печінки, оскільки на ранніх стадіях його симптоми можуть включати гострий гепатит або печінкову недостатність. Найбільш виражений пік захворювання зазвичай фіксується в групах пацієнтів віком від 10 до 30 років і 40–60 років, хоча останнім часом спостерігається і пізній пік маніфестації хвороби, особливо серед осіб старше 60 років в таких регіонах, як Західна Європа та Північна Америка. Діагностика АІГ ґрунтується на наявності характерних гістологічних змін, а також підвищенні рівнів трансаміназ (АлАт, АсАТ) і сироваткових IgG, що є основними маркерами захворювання. Лікування АІГ залишається складним через його багатофакторний патогенез, і хоча досягнуто певних успіхів у розробці таргетних методів для інших аутоімунних захворювань, для АІГ таких досягнень ще немає. Нашу увагу у якості інноваційного підходу до лікування хворих на АІГ привернуло застосування вітчизняних безклітинних кріоконсервованих біологічних засобів (БКБЗ) – кріоекстракту плаценти (КЕП), кріоекстракту селезінки (КЕС) та кондиціонованого середовища мезенхімальних клітин (КС-МСК). Мета дослідження – оцінити впливу кондиціонованого середовища мезенхімальних стовбурових клітин та кріоекстрактів біологічних тканин на прояви цитолітичного синдрому при експериментальному АІГ у щурів. Матеріали та методи дослідження. Експериментальні дослідження проведені на 42 шурах-самцях масою 200–220 г у відповідності до основних біоетичних принципів Директиви Європейського Союзу 2010/10/63 EU. АІГ у щурів моделювали шляхом введення гепатотропної антигенної суміші, яка складалась з повного ад’юванта Фрейнда та розчину антигену, отриманого з гомогенату алогенної печінки. На 52 день експерименту тварин виводили з експерименту. Активність аланінамінотрансферази (АлАт), аспартатамінотрансферази (АсАт), лужної фосфатази (ЛФ) та гамма-глутамілтрансферази (γ-ГТП) визначали спектрофотометрично. Результати дослідження. Дослідження показало, що розвиток АІГ у щурів супроводжувався формуванням цитолітичного синдрому, на що вказувало статистично вірогідне зростання рівня АлАт на 66,7% (р=0,015) та зростання рівня АсАт на 85,0% (р<0,001) в сироватці периферичної крові відносно аналогічних показників інтактних тварин. Також встановлено, що розвиток АІГ у щурів супроводжувався статистично вірогідним (р=0,002) зростанням на 52,3% активності γ-ГТП та зростанням (р=0,01) на 36,5% активності ЛФ. Висновки. Застосування досліджуваних БКБЗ призвело до виразного ослаблення ознак цитолітичнго синдрому у щурів з АІГ. Найвиразніше рівень АлАт знизився на тлі застосування КЕП та КС-МСК – активність вказаного ензиму знизилась відповідно на 35,0% (р<0,05) в обох випадках, активність АсАт найвиразніше статистично вірогідно (р<0,001) знизилась на тлі застосування КС-МСК. Найвиразніше зниження активності γ-ГТП відмічено на тлі введення КЕП та КС-МСК – активність знизилась відповідно на 27,1% (р=0,024) та на 27,4% (р=0,012) відносно показників щурів контрольної групи. Найвиразніше зниження активності ЛФ у щурів з АІГ відмічено на тлі введення КС-МСК – на 27,9% (р=0,009) відносно показників нелікованих щурів з АІГ.