Стан енергетичного обміну гепатоцитів при експериментальному аутоімунному гепатиті на тлі застосування кріоекстрактів плаценти та селезінки, а також кондиціонованого середовища мезенхімальних стовбурових клітин

Abstract

Автоімунний гепатит (далі – АІГ) є складним імуноопосередкованим захворюванням печінки, що вимагає ретельної діагностики через гістологічні та біохімічні дослідження. Це захворювання характеризується підвищенням рівнів аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази та імуноглобуліну G у крові, а також наявністю специфічних автоантитіл. Ризик летальності при АІГ досягає максимального рівня протягом першого року після встановлення діагнозу, перевищуючи загальну смертність у популяції майже в шість разів. Протягом десяти років після встановлення діагнозу смертність від АІГ варіює від 6,2 % до 10,2 %. У світлі цих даних застосування імуномодулювальних терапій є обґрунтованим та потенційно ефективним підходом до лікування пацієнтів з АІГ. Нашу увагу як потенційні імуномодулювальні засоби привернули безклітинні кріоконсервовані біологічні засоби (далі – БКБЗ) – кріоекстракти плаценти (далі – КЕП) та селезінки (далі – КЕС), а також похідне від мезенхімальних стовбурових клітин (далі – МСК), отримане під час їх культивування, – кондиціоноване середовище (далі – КС). Мета роботи – здійснити порівняльний аналіз стану енергетичного обміну в гепатоцитах на моделі автоімунного гепатиту в щурів на тлі введення кріоекстракту плаценти, кріоекстракту селезінки та кондиціонованого середовища МСК. Експериментальні дослідження проведено на 42 щурах-самцях. АІГ моделювали шляхом уведення щурам гепатотропної антигенної суміші, яка містила повний ад’ювант Фрейнда та розчин антигену, отриманого з гомогенату алогенної печінки. На 52-й день експерименту тварин виводили з експерименту та екстирпували печінку для подальших досліджень. Матеріал дослідження становили гомогенати печінки. Уміст аденозинмоно-фосфорної кислоти (далі – АМФ), аденозиндифосфорної кислоти (далі – АДФ), аденозинтрифосфорної кислоти (далі – АТФ) досліджували в депротеїнізованому гомогенаті хроматографічним методом. Розвиток автоімунного запального процесу в тканинах печінки супроводжувався статистично вірогідним зниженням рівня АТФ на 55,1 % (р˂0,001) та зниженням рівня АДФ на 57,1 % (р=0,1). Рівень же АМФ у гепатоцитах щурів з АІГ навпаки зріс у 2,6 раза (р˂0,01) відносно показників інтактних щурів та становив 1,8±0,23 мкмоль/г. Застосування референс-препарату силібору призвело до статистично вірогідного (р˂0,05) зростання рівня АТФ у гепатоцитах щурів з АІГ на 54,7 % та зниження (р˂0,05) рівня АМФ на 34,1 % відносно показників щурів контрольної групи. Найвиразніші зміни показників енергетичного обміну виявлено на тлі застосування КС-МСК. Установлено, що в тварин з АІГ, яким вводили КС-МСК, рівень АТФ зріс (р˂0,001) на 102,7 %; рівень АДФ (р=0,09) – на 83,3 %, а рівень АМФ знизився (р˂0,01) на 58,1 % відносно показників нелікованих щурів з АІГ. За здатністю відновлювати енергетичний баланс у гепатоцитах щурів з АІГ досліджувані БКБЗ доцільно розташувати в такій послідовності (за % зміни рівня АЕЗ відносно показників тварин групи контролю): КС-МСК (+65,8 %; р˂0,001) ˃ КЕП (+41,7 %; р˂0,01) ˃ КЕС (+37,3 %; р˂0,01).