Характеристика гепатотропної активності безклітинних кріоконсервованих біологічних засобів на моделі аутоімунного гепатиту

Abstract

Аутоімунний гепатит (АІГ) є тяжким прогресуючим та рецидивуючим імуноопосередкованим запальним захворюванням печінки з динамічними та досить неоднорідними проявами, яке може призвести до цирозу та печінкової недостатності. Щорічна світова захворюваність та поширеність АІГ становлять 1,4 та 17,4 на 100 тис. осіб відповідно. Хоча використання кортикостероїдів є загальновизнаним підходом до лікування хворих на АІГ, окремі пацієнти погано реагують на таке лікування, а деякі хворі можуть зіткнутися з серйозними побічними ефектами або рецидивом після припинення використання стероїдів. З цих причин є актуальним пошук нових підходів до лікування хворих на АІГ.

Мета роботи – охарактеризувати гепатотропну активність безклітинних кріоконсервованих біологічних засобів (БКБЗ) – кондиціонованого середовища мезенхімальних стовбурових клітин (КС-МСК), кріоекстракту плаценти (КЕП) та кріоекстракту селезінки (КЕС)) за показниками пігментного обміну та антиоксидантнопрооксидантного гомеостазу на моделі аутоімунного гепатиту у щурів.

Матеріали та методи. Дослідження ефективності БКБЗ при АІГ проведені на 42 шурах-самцях масою 200–220 г. АІГ у щурів моделювали шляхом введення гепатотропної антигенної суміші, яка складалась з повного ад’юванту Фрейнда та антигену, отриманого з гомогенату алогенної печінки. Вміст реактантів з 2-тіобарбітуровою кислотою (ТБК-РП) визначали спектрофотометрично за методом Asakawa Т. et al. Активність каталази визначали спектрофотометрично за методом Королюк М.А. та співавт. Активність супероксиддисмутази (СОД) визначали спектрофотометрично за методом Чевари С. та співавт. Концентрацію білірубіну визначали спектрофотометрично за реакцією діазофенілсульфонової кислоти з прямим білірубіном.

Результати та їх обговорення. Оцінка стану пігментного обміну показала, що зростання загального білірубіну у тварин групи контролю відбувалось переважно за рахунок пулу прямого білірубіну – його концентрація статистично вірогідно (р ˂ 0,001) зросла на 240,0% та становила 17,0 ммоль/л, в той час як вміст непрямого білірубіну зріс (р ˂ 0,001) лише на 98,3% відносно показників інтактних щурів. Серед досліджуваних БКБЗ введення КЕС супроводжувалось зіставлюваною з силібором здатністю нормалізувати рівень загального білірубіну у щурів з АІГ. Рівень вказаного показника статистично вірогідно (р ˂ 0,001) знизився на 40,2% та становив 20,0 ммоль/л. Активація процесів перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) та виснаження антиоксидантної системи (АОС) призвели до статистично вірогідного зниження (р = 0,002) інтегрального показника ПОЛ-АОС – антиоксидантнопрооксидантного індексу (АПІ) на 71,0% відносно показників інтактних щурів. За здатністю відновлювати активність каталази у тканинах печінки на тлі АІГ у щурів всі досліджувані БКБЗ поступались референс-препарату силібору.

Висновки. На тлі розвитку АІГ у щурів відмічалось зростання (р ˂ 0,001) рівня загального білірубіну на 148,9%, зростання вмісту ТБК-РП (р ˂ 0,001) на 172,5%, зниження (р = 0,004) активності СОД на 40,0% та зниження на 20,0% (р = 0,4) активності каталази. За здатністю нормалізувати пігментний обмін на тлі АІГ досліджувані БКБЗ можна розташувати у такій послідовності: КС-МСК (52,6%; р ˂ 0,001) ˃ КЕП (49,6%; р ˂ 0,001) ˃ КЕС (40,2%; р ˂ 0,001). За здатністю відновлювати баланс в системі ПОЛ-АОС досліджувані БКБЗ можна розташувати у такій послідовності: КС-МСК (201,4%; р = 0,005) ˃ КЕП (85,3%; р = 0,002) ˃ КЕС (57,5%; р = 0,1).