Функціональний стан нирок при експериментальному аутоімунному нефриті Хеймана на тлі введення кріоекстрактів плаценти та селезінки, а також кондиціонованого середовища мезенхімальних стовбурових клітин

Abstract

Серед усіх аутоімунних гломерулонефритів (ГН) ідіопатична мембранозна нефропатія (МН) є основною причиною розвитку хронічної хвороби нирок. Ідіопатична МН – це первинний мемранозний ГН, що характеризується пошкодженням подоцитів, опосередкованим антитілами проти антигенів подоцитів, що депонуються під гломерулярними вісцеральними епітеліальними клітинами для активації комплементу. Нашу увагу у якості інноваційних біотехнологічних препаратів для лікування МН, привернули безклітинні кріоконсервовані біологічні засоби (БКБЗ) – кріоконсервовані екстракти біологічних тканин, зокрема кріоекстракт селезінки (як імунокомпетентного органа) та кріоекстракт плаценти (як ключового регулятора внутрішньоутробного розвитку плоду). Не меншої уваги вартують продукти культивування клітин – так звані кондиціоновані середовища (КС), зокрема КС, отримані з мезенхімальних стромальних клітин (КС-МСК). Попередні дослідження продемонстрували переконливі докази виразної імуномоделюючої активності за інших аутоімунних захворювань, зокрема при аутоімунному артриті та алергічному енцефаломієліті та ін., у кріоекстракту плаценти (КЕП), кріоекстракту селезінки (КЕС) та КС-МСК. Мета роботи – охарактеризувати вплив КЕП, КЕС та КС-МСК на функціональний стан нирок при експериментальному аутоімунному нефриті Хеймана. Матеріали та методи дослідження. Дослідження ефективності БКБЗ при аутоімунному нефриті Хеймана (АІН) проведені на 42 шурах-самцях. АІН відтворювали за методикою Heymann W.R. та співав. (1965 р.) в модифікації Віхерта А.М. (1973 р.). На 70 день експерименту проводили оцінку функціонального стану нирок за умов спонтанного діурезу, після чого тварин виводили з експерименту та відбирали зразки крові. Вміст сечовини в крові визначали спектрофотометрично за реакцією аміаку з 2-оксоглутаратом за участю глутаматгідрогенази. Вміст креатиніну в крові визначали спектрофотометрично за реакцією пікратів з креатиніном. Швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) розраховували за методикою Besseling P.J. та співав. (2021 р.). Результати та їх обговорення. Встановлено, що на 70 день експерименту у щурів а АІН відмічалось статистично вірогідне (р˂0,001) зниження об’єму добового діурезу на 47,2% відносно показників інтактних щурів, що становило 3,7±0,2 мл/добу. Біохімічні дослідження крові показали, що на тлі зниження добового діурезу у щурів з АІН відмічено статистично вірогідне (р˂0,001) зростання концентрації креатиніну на 111,3% та сечовини на 233,3% відносно показників інтактних щурів. На тлі застосування КЕП відмічалось зниження концентрації креатиніну в крові (р=0,01) на 16,8%. Застосування КЕС у щурів з АІН чинило співставні за виразністю з канефроном нефропротекторні властивості, на що вказувало статистично вірогідне (р=0,002) зростання ШКФ на 64,3% (551±43 мкл/хв) відносно показників щурів групи контролю. Найвиразніше відновлення функціонального стану нирок щурів встановлено на тлі застосування КС-МСК. Висновки. Дослідження показало, що досліджувані БКБЗ володіють нефропротекторною активністю на моделі нефриту Хеймана у щурів на що вказувало відновлення функціональної активності нирок, що підтверджувалось зростання ШКФ та зниженням концентрації креатиніну та сечовини у крові щурів з АІН. За виразністю нефропротекторного ефекту (за показниками ШКФ) досліджувані БКБЗ можна розташувати у наступній послідовності: КС-МСК (ШКФ: 856±59 мл/хв)˃ КЕС (ШКФ: 551±43 мх/хв) ˃ КЕП (ШКФ: 504±19 мл/хв).