Короткий опис(реферат):
Разом із гідроген сульфідом (H2S) та монооксидом вуглецю (СО) нітрогену монооксид (NO) заслужив репутацію потужного вазодилататора. NO синтезується з L-аргініну групою ферментів, які називаються NO-синтазами (NOS). NOS каталізують перетворення L-аргініну в L-цитрулін та NO. Існує три ізоформи NOS, які часто описуються на основі їх експресії в тканинах: 1) нейрональна NOS (nNOS), 2) індуцибельна NOS (iNOS) та 3) епітеліальна NOS (eNOS). NO є життєво важливою молекулою, яка бере участь у низці сигнальних функцій у нирках та може вивільнятися різними клітинами нирок, включно з ендотеліальними та мезангіальними клітинами, а також подоцитами. Пошкодження подоцитів, опосередковане антитілами проти антигенів подоцитів, що депонуються під гломерулярними вісцеральними епітеліальними клітинами, отримало назву «мембранозна нефропатія» (МН). Як потенційны засоби для лікування хворих на МН нашу увагу привернули безклітинні кріоконсервовані біологічні засоби (БКБЗ), зокрема кріоекстракт плаценти (КЕП), кріоекстракт селезінки (КЕС) та кондиціоноване середовище мезенхімальних стовбурових клітин (КС-МСК). Мета: оцінити вплив кріоекстрактів плаценти та селезінки, а також кондиціонованого середовища МСК на стан NO-ергічної системи нирок щурів при автоімунній мембранозній нефропатії. Матеріали та методи. Дослідження ефективності БКБЗ при автоімунному нефриті (АІН) проведені на 42 шурах-самцях. АІН моделювали за методикою W.R. Heymann та співавт. Досліджувані препарати вводили щурам з 60-ї доби експерименту. БКБЗ вводили внутрішньом’язово, з інтервалом 2 дні (усього 5 ін’єкцій), відповідно на 60, 62, 64, 66 та 68-й дні експерименту. Активність NO-синтаз визначали спектрофотометричним методом за кількістю НАДФН2, що окиснюється. Уміст стабільних метаболітів NО визначали спектрофотометричним методом за реакцією P. Griess у модифікації. Результати. Встановлено, що розвиток АІН у щурів супроводжувався розбалансуванням активності NOS у тканинах нирок. Показано, що активність іNOS статистично вірогідно (р < 0,001) зросла на 83,3 %. Концентрація стабільних метаболітів NO у крові щурів з АІН статистично вірогідно (р = 0,008) підвищилась на 68,2 %, що у 4,5 раза перевищувало зростання активності сумарної NOS. На тлі застосування досліджуваних БКБЗ відмічено зниження активності іNOS. Проведене нами дослідження продемонструвало найвираженіше зростання активності конституційних Са2+-залежних ізоформ NOS (nNOS та eNOS) на тлі введення КС-МСК. Висновки. За здатністю нормалізувати гіперактивність іNOS (відсоток щодо показників нелікованих щурів з АІН) досліджувані БКБЗ доцільно розташувати у наступній послідовності: КС-МСК (54,5 %; р < 0,001) > КЕС (36,4 %; р = 0,008) > КЕП (31,8 %; р = 0,04). За здатністю нівелювати пригнічення активності сNOS у тканинах нирок (відсоток щодо показників нелікованих щурів з АІН) доцільно розташувати у наступній послідовності: КС-МСК (57,9 %; р = 0,05) > КЕП (42,4 %; р = 0,015) > КЕС (21,2 %; р = 0,02). За здатністю нормалізувати вміст стабільних метаболітів NO у крові (відсоток щодо показників нелікованих щурів з АІН) досліджувані БКБЗ доцільно розташувати у наступній послідовності: КС-МСК (41,3 %; р = 0,018) > КЕС (25,2 %; р = 0,1) > КЕП (4,9 %; р = 0,7).
Для цитування:
Гладких ФВ, Лядова ТІ. Стан NO-ергічного гомеостазу при експериментальному аутоімунному гломерулонефриті на тлі застосування безклітинних кріоконсервованих біологічних засобів. Нирки. 2024;13(3):203–212. DOI: https://doi.org/10.22141/2307-1257.13.3.2024.465. Режим доступу: https://kidneys.zaslavsky.com.ua/index.php/journal/article/view/465