UKRAINIAN HEALTHCARE SCIENCE

Порівняльна оцінка модуляції аналгетичної активності німесуліду та кеторолаку безклітинними кріоконсервованими біологічними засобами за даними електроімпульсної оцінки больової чутливості при ад’ювантному артриті

Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 GMT

Порівняльна оцінка модуляції аналгетичної активності німесуліду та кеторолаку безклітинними кріоконсервованими біологічними засобами за даними електроімпульсної оцінки больової чутливості при ад’ювантному артриті Студент, В.О.; Гладких, Ф.В.; Лядова, Т.І.; Матвєєнко, М.С. Хронічний біль при ревматоїдному артриті зумовлений поєднанням імунного запалення та стійкої ноцицептивної сенситизації, що суттєво обмежує ефективність стандартної аналгетичної терапії. Нестероїдні протизапальні засоби залишаються базовими препаратами симптоматичного лікування, однак їх тривале застосування часто супроводжується недостатнім знеболювальним ефектом або ризиком небажаних реакцій. У цьому контексті перспективним є застосування безклітинних кріоконсервованих біологічних засобів як модифікаторів аналгетичної активності протизапальних препаратів. Мета роботи – оцінити вплив кріоекстракту плаценти та кондиціонованого середовища мезенхімальних стовбурових клітин на аналгетичну активність німесуліду та кеторолаку. Матеріали та методи дослідження. Дослідження виконано на моделі ад’ювантного артриту у 42 щурів. Аналгетичну активність німесуліду та кеторолаку в умовах монотерапії та комбінованого застосування з кріоекстрактом плаценти або кондиціонованим середовищем мезенхімальних стовбурових клітин оцінювали методом електроімпульсної стимуляції слизової оболонки прямої кишки з визначенням порогу больової чутливості. Результати та їх обговорення. Ад’ювантний артрит супроводжувався вираженою електроіндукованою гіпералгезією зі зниженням порогу больової чутливості на 45,8% на 14 добу та збереженням дефіциту на 35,1% на 28 добу. Німесулід у режимі монотерапії підвищував поріг больової чутливості на 30,2% порівняно з контролем на 28 добу. Поєднання німесуліду з кріоекстрактом плаценти забезпечувало зростання порогу больової чутливості на 79,8% відносно контролю та на 18,5% порівняно з німесулідом. Кеторолак підвищував поріг больової чутливості на 118,5% щодо контролю. Максимальний ефект спостерігали при комбінуванні кеторолаку з кондиціонованим середовищем мезенхімальних стовбурових клітин, що зумовлювало зростання порогу больової чутливості на 152,0%. Висновки. Безклітинні кріоконсервовані біологічні засоби суттєво модулюють аналгетичну активність німесуліду та кеторолаку при ад’ювантному артриті. Найбільш виражений знеболювальний ефект досягається при поєднанні кеторолаку з кондиціонованим середовищем мезенхімальних стовбурових клітин 366 Студент ВО, Гладких ФВ, Лядова ТІ, Матвєєнко МС. Порівняльна оцінка модуляції аналгетичної активності німесуліду та кеторолаку безклітинними кріоконсервованими біологічними засобами за даними електроімпульсної оцінки больової чутливості при ад’ювантному артриті. Сучасна медицина, фармація та психологічне здоров’я. 2025;4(22):64–71. DOI: https://doi.org/10.32689/2663-0672-2025-4-11. Режим доступу: https://journals.maup.com.ua/index.php/psych-health/article/view/5389

Ехосонографічна оцінка структурно-функціонального стану серця та кардіопротекторна дія кондиційованого середовища мезенхімальних стовбурових клітин при комбінованій кардіотоксичності доксорубіцину і целекоксибу

Fri, 20 Feb 2026 00:00:00 GMT

Ехосонографічна оцінка структурно-функціонального стану серця та кардіопротекторна дія кондиційованого середовища мезенхімальних стовбурових клітин при комбінованій кардіотоксичності доксорубіцину і целекоксибу Дробнер, І.Г.; Гладких, Ф.В.; Студент, В.О.; Лядова, Т.І.; Матвєєнко, М.С.; Рубльова, Т.В. Мета роботи – ехосонографічно оцінити структурно-функціональні зміни серця при комбінованій доксорубіцин- та целекоксиб-індукованій кардіоміопатії та визначити кардіопротекторну ефективність кондиційованого середовища мезенхімальних стовбурових клітин. Матеріали і методи. Дослідження виконано на 28 щурах за змодельованою доксорубіцин- та целекоксиб-індукованою кардіоміопатією. Виконано ехокардіографічну оцінку морфометричних, об’ємних і функціональних показників лівого шлуночка. Кардіопротекторну дію кондиційованого середовища мезенхімальних стовбурових клітин порівнювали з ефектами карведилолу із застосуванням параметричної та непараметричної статистики. Результати та обговорення. Комбінована дія доксорубіцину та целекоксибу призводила до вираженої дилатації лівого шлуночка: кінцеводіастолічний об’єм зростав на 27,7 % (p=0,049), кінцевосистолічний – на 194,5 % (p<0,001) порівняно з інтактними тваринами. Маса міокарда збільшувалася на 11,9 % (p=0,002), фракція вкорочення знижувалася на 51,3 %, фракція викиду – на 41,2 % (p<0,001). Карведилол зменшував кінцевосистолічний об’єм на 56,9 % та підвищував фракцію вкорочення на 90,7 % (p<0,001). Кондиційоване середовище мезенхімальних стовбурових клітин забезпечувало повнішу корекцію: знижувало кінцеводіастолічний об’єм на 22,1 % (p=0,004), кінцевосистолічний – на 60,1 % (p<0,001), нормалізувало кінцеводіастолічний діаметр та збільшувало систолічне потовщення міжшлуночкової перегородки на 109,5 % (p=0,028). Висновки. Комбінована дія доксорубіцину і целекоксибу викликає тяжке дилатаційно-систолічне ремоделювання серця. Кондиційоване середовище мезенхімальних стовбурових клітин має потужний кардіопротекторний ефект, демонструючи тенденцію до більш вираженої нормалізації ехокардіографічних показників та відновлення скоротливої функції порівняно з карведилолом. Дробнер І.Г., Гладких Ф.В., Студент В.О., Лядова Т.І., Матвєєнко М.С., Рубльова Т.В. Ехосонографічна оцінка структурно-функціонального стану серця та кардіопротекторна дія кондиційованого середовища мезенхімальних стовбурових клітин при комбінованій кардіотоксичності доксорубіцину і целекоксибу. Український кардіологічний журнал. 2026. Том 33. № 1. С. 60–74. DOI: http://doi.org/10.31928/2664-4479-2026.1.6074. Режим доступу: https://ucardioj.com.ua/index.php/UJC/article/view/451/433

Кріоконсервовані клітини та тканинні екстракти у кардіопротекції: сучасний стан проблеми

Sun, 28 Dec 2025 00:00:00 GMT

Кріоконсервовані клітини та тканинні екстракти у кардіопротекції: сучасний стан проблеми Козлова, Т.В.; Чиж, М.О.; Лядова, Т.І.; Матвєєнко, М.С.; Гладких, Ф.В.; Кошурба, І.В. Кріоконсервування є ключовим елементом сучасної клітинної терапії, однак процедура заморожування та розморожування може модифікувати біологічні властивості мезенхімальних стромальних клітин, впливати на їхній секреторний профіль та знижувати терапевтичну ефективність. Зростаючий інтерес викликають позаклітинні везикули та кріоконсервовані тканинні екстракти, які розглядаються як безклітинні альтернативи в кардіопротекції. Мета роботи – узагальнити сучасні дані про зміни біологічних характеристик мезенхімальних стромальних клітин після кріоконсервування, проаналізувати їх паракринний потенціал з акцентом на позаклітинні везикули, а також оцінити терапевтичну значущість кріоконсервованих тканинних екстрактів у кардіопротекції при ішемічно-реперфузійному ушкодженні міокарда. Матеріали та методи. Проведено систематичний пошук у базах PubMed, ClinicalKey, Cochrane Library, eBook Business Collection та Google Scholar за ключовими словами, повʼязаними з мезенхімальними стромальними клітинами, кріоконсервуванням, позаклітинними везикулами, екзосомами та кардіопротекцією. Відбір статей здійснювали за критеріями відповідності темі, доказовості та доступності повних текстів. Результати. Показано, що кріоконсервування може знижувати життєздатність мезен- хімальних стромальних клітин, змінювати їхній фенотип і секреторну активність, що впливає на клінічні результати. Водночас позаклітинні везикули та кріоекстракти демонструють стабільніші властивості, менші ризики та широкий спектр цитопротекторних ефектів, включно з ангіогенезом, модулюванням запалення та активацією регенеративних процесів. Позаклітинні везикули із різних джерел мезенхімальних стромальних клітин мають специфічні біологічні властивості, що дозволяє розглядати їх як перспективні інструменти безклітинної кардіопротекції. Висновки. Кріоконсервування є необхідною, але критичною стадією підготовки мезенхімальних стромальних клітин, що потребує стандартизації. Позаклітинні везикули та кріоконсервовані екстракти можуть стати ефективною альтернативою клітинній терапії завдяки стабільності, безпеці та вираженим кардіопротекторним властивостям. Козлова ТВ, Чиж МО, Лядова ТІ, Матвєєнко МС, Гладких ФВ, Кошурба ІВ. Кріоконсервовані клітини та тканинні екстракти у кардіопротекції: сучасний стан проблеми. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія: Медицина. 2025. Том 33 № 6(57). С. 1121–1141. DOI: https://doi.org/10.26565/2313-6693-2025-57-12. Режим доступу: https://ukrmedsci.com/index.php/visnyk/article/view/367

Роль NO-ергічної системи та білкового гомеостазу у формуванні нефропротективного ефекту безклітинних кріоконсервованих біологічних засобів на моделі кеторолак-індукованої нефропатії

Sun, 28 Dec 2025 00:00:00 GMT

Роль NO-ергічної системи та білкового гомеостазу у формуванні нефропротективного ефекту безклітинних кріоконсервованих біологічних засобів на моделі кеторолак-індукованої нефропатії Студент, В.О.; Гладких, Ф.В.; Лядова, Т.І.; Матвєєнко, М.С. Нестероїдні протизапальні засоби широко застосовують у клінічній практиці, однак їх прийом асоційований із медикаментозно-індукованим ушкодженням нирок, у патогенезі якого важливими є порушення метаболізму оксиду нітрогену та білкового гомеостазу. Пошук мультимодальних нефропротекторів, здатних коригувати нітрозативний стрес і протеїнурію, залишається актуальним. Мета роботи – оцінити роль NO-ергічної системи та білкового гомеостазу у формуванні нефропротективного ефекту безклітинних кріоконсервованих біологічних засобів (кріоекстракту плаценти, кріоекстракту селезінки та кондиціонованого середовища мезенхімальних стовбурових клітин) у порівнянні з референс-препаратом канефроном на моделі кеторолак-індукованої нефропатії у щурів. Матеріали та методи. Дослідження виконано на 42 щурах-самцях (200–220 г), рандомізованих на 6 груп по 7 тварин. Нефропатію моделювали внутрішньошлунковим введенням кеторолаку 15 мг/кг щоденно протягом 14 днів. Кріоекстракт плаценти (2,5 мл/кг), кріоекстракт селезінки (5,0 мл/кг), кондиціоноване середовище мезенхімальних стовбурових клітин (0,6 мл/кг, внутрішньомʼязово), канефрон (27 мг/кг) вводили на 5, 7, 9, 11 і 14 добу за 60 хв до кеторолаку. Визначали концентрацію метаболітів оксиду азоту в сироватці крові, вміст альбумінів у крові та добову протеїнурію; застосовували параметричні або непараметричні статистичні тести залежно від розподілу даних. Результати. Кеторолак-індукована нефропатія супроводжувалася різким порушенням метаболізму оксиду азоту та білкового гомеостазу: рівень метаболітів оксиду азоту зростав майже вдвічі (+91,1%; p < 0,001), концентрація альбумінів знижувалася на 68,8% (p < 0,001), а протеїнурія підвищувалася у 5,25 раза (p < 0,001). Референсний рослинний препарат істотно знижував метаболіти оксиду азоту (−41,9%; p < 0,001) і частково відновлював альбумінемію (+40,0%; p = 0,002), але не забезпечував достовірного зменшення протеїнурії. Кріоекстракти плаценти та селезінки достовірно коригували всі показники, зменшуючи метаболіти оксиду азоту на 31–33%, підвищуючи альбуміни на 160–170% та знижуючи протеїнурію на 33–35% (p ≤ 0,005). Найвираженіший нефропротекторний ефект продемонструвало кондиціоноване середовище мезенхімальних стовбурових клітин, яке нормалізувало альбумінемію, зменшувало метаболіти оксиду азоту на 41,3% і протеї- нурію на 49,3% (p < 0,001), перевершуючи за ефективністю кріоекстракт плаценти. Висновки. Кеторолак-індукована нефропатія супроводжується гіперактивацією метаболізму оксиду азоту та глибокими порушеннями білкового гомеостазу. Безклітинні кріоконсервовані біологічні засоби забезпечують нефропротекцію різного ступеня, а найбільш повну нормалізацію показників метаболітів оксиду нітрогену, альбумінів і протеїнурії забезпечує кондиціоноване середовище мезенхімальних стовбурових клітин. Студент ВО, Гладких ФВ, Лядова ТІ, Матвєєнко МС. Роль NO-ергічної системи та білкового гомеостазу у формуванні нефропротективного ефекту безклітинних кріоконсервованих біологічних засобів на моделі кеторолак-індукованої нефропатії. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія Медицина. 2025;33. 6(57). С. 1023–1041. DOI: https://doi.org/10.26565/2313-6693-2025-57-07. Режим доступу: https://ukrmedsci.com/index.php/visnyk/article/view/362